Про подію

[{"insert":"Відкриття персональної виставки Елени Субач «Нові кордони мого тіла» і сьомий день народження The Naked Room — 12 грудня.\n\nНа відміну від багатьох великих майстринь і майстрів гуманістичної фотографії, погляд Елени @elenasubach спрямований не на те, щоб оголити «проблему», а на те, щоб підкреслити красу вразливих і повернути героям відчуття власної суб’єктності, про яку вони, можливо, й не здогадувалися. Як фотографка, що працює «в полі» (а не в студії чи за ноутбуком), вона підходить до своїх героїв дуже близько, з короткофокусним об’єктивом. У її кадрах майже фізично відчувається відсутність дистанції — так, ніби ти можеш простягнути руку й доторкнутися. Водночас у її роботі немає ані вторгнення в чужий простір, ані експлуатації. Її погляд — це погляд цікавості, погляд турботи, погляд захоплення. Врешті, це погляд жінки, яка є повністю присутньою, сміливою й суб’єктивною, але водночас глибоко людяною.\n\nКульмінацією цього художнього підходу стала серія «Нові кордони мого тіла». Упродовж року Елена приїжджала (і досі приїжджає) до @superhumans.center, де знімає ветеранів війни та цивільних з ампутаціями, які проходять реабілітацію. Поринувши у воду, тіла людей, які втратили кінцівки, переважно чоловіків, набувають нової сили вільного, безболісного руху, що був для них недосяжним в інших вимірах. Мерехтливі барви води огортають героїв захисною вуаллю — не приховуючи, а радше вбираючи їх у гідність і шляхетність. Камера Елени дозволяє їм побачити те, що вони відчувають, а нам (тим, кого там немає) — відчути те, що ми бачимо.\n\n"}]