Про подію

[{"insert":"Що відбувається з мистецтвом, коли війна стає частиною повсякденності — відчутною не лише там, де вона триває, а й у країнах поруч? Коли досвід загрози, втрат і невизначеності змінює наше сприйняття світу, а отже, й мистецтва.\n\nСаме про це – друга частина проєкту «Різні місця» у Національному художньому музеї України.\n\nЦього разу експозиція зосереджується на роботах 2022–2025 років — створених у час повномасштабної війни. Це роботи, які не могли народитися поза цим контекстом: вони несуть відбиток спостереження, тривоги, напруження, болю, втрат і змін, що торкнулися кожного та кожної.\n\nЦе зустріч українських і польських митців та мисткинь — різних у своїх досвідах, але об’єднаних увагою до реальності війни, її присутності й близькості. У цьому перетині поглядів виникає простір розуміння й співпереживання.\n\nПроєкт репрезентує роботи українських мисткинь і митців, які сьогодні служать у Силах оборони та творять між ротаціями, боєм чи короткими перепочинками. Поруч із ними — твори польських художників і художниць, які працюють у середовищі, де тінь війни все одно присутня: інколи свідомо, інколи непомітно, але завжди поруч. Саме ці обставини творення й говорять голосами авторів і авторок, серед яких: Євген Арлов, SVITER art-group (Макс Роботов і Лєра Полянськова), Іван Світличний, Жанна Кадирова, Віолетта Олійник, Дмитро Купріян, Олександр Лень, Павло Ковач, Денис Панкратов, Давид Чичкан, Софія Помогайбо, Семен Храмцов; а з польського боку — Катажина Козира, Вільгельм Сасналь, Мірослав Балка, Моніка Сосновська, Кароль Радзішевський, Барбара Грика, Олександра Ліпут, Анета Гжешиковська, Бранас Пшемак і Яцек Маліновський.\n\nСписок залишається відкритим - виставка продовжує реагувати на дійсність.\n"}]