Про подію

[{"insert":" Фотовиставка Антона Прасоленка та Ярослава Савченка\n\nНа події ви зможете подивитися фотографії, які зробили актори театру “Вавилон” до того, як у 2022 році стали військовими-добровольцями, а також під час їхньої служби. \n\nВажливою частиною заходу 1 травня стане розмова із рідними, близькими та колегами хлопців про Антона й Ярослава. У ній візьмуть участь:\n• Наталія Савченко, мама Ярослава; \n• Олег Прасоленко, тато Антона; \n• Ірина Савченко, художня керівниця та режисерка театру «Вавилон»;\n• Юрій Терентьєв, військовослужбовець, побратим Ярослава та Антона; \n• Юлія Герасимчук, фотографка.\n\nТакож актори театру “Вавилон”, в якому довгий час грали Савченко та Прасоленко, підготують поетичні та музичні виступи.\n\nМодеруватиме захід Ганна Устинова, заступниця виконавчого директора Українського ПЕН.\n\nКонцепція фотовиставки:\n«Вавилон» — це театр, який стає місцем, де перетинаються прямі різних досвідів і ролей: акторських і життєвих. Вавилон із його всесвітньовідомим великим і амбітним будівництвом — це метафора справи життя, якій не судилося бути завершеною. А якою була ця справа життя — акторство, викладання, кавоваріння, фотографія, — що нею так захоплювались Ярослав Савченко та Антон Прасоленко? Ми не знаємо.\n\nПроте ми точно знаємо, що театр «Вавилон» створив міцний зв’язок між Антоном та Ярославом, ставши точкою перетину їхніх життів. Цей зв’язок два актори, найкращі друзі, забрали з собою на війну. І вже там сталися нові точки перетину — з побратимами, в цивільному житті зайнятими хто чим, тож доля навряд чи звела б хлопців з ними поза війною.\n\nНа виставці ми бачимо кадри Ярослава та Антона з різних періодів їхнього життя — ще вчора цивільного, а вже за мить — воєнного. Це фрагментарні фото, з яких, як із пазлів, збирається картина складної і строкатої реальності, яку сьогодні ми маємо змогу побачити їхніми очима.\n\nІ саме в цю мить, у цьому часі й просторі, перетинаємось ми — присутні, котрі, можливо, ніколи не познайомилися б, якби не миті, що їх зафіксували Ярослав та Антон на фотокамеру, якби не пам’ять про хлопців, якби не театр «Вавилон».\n"}]