Про подію

[{"insert":"Виставковий проєкт «Весна. Жіночі імена бойчукізму»\n\nНаціональний центр «Український Дім» представляє виставковий проєкт «Весна. Жіночі імена бойчукізму», що зосереджується на поверненні в історичний та мистецький обіг імен, які тривалий час залишалися в тіні. \n\nУ центрі уваги виставки — Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Ярослава Музика, Віра Бура-Мацапура, Марія Котляревська та інші мисткині, чий внесок допоміг сформувати нову візуальну мову епохи. Проєкт вперше об’єднує мистецькі практики 15 художниць-бойчукісток у спільному виставковому просторі.\n\n«Коли закінчується зима — розпускаються квіти. Їх небагато, але ми всі знаємо, що буде весна, і квітів буде тисячі. Ми маємо бути щасливими, що переживаємо початок весни мистецтва…», — говорив про школу її Учитель Михайло Бойчук.\n\nПісля масових розстрілів у період радянського терору бойчукізм було оголошено ворожим, а твори — приреченими на знищення. В атмосфері страху й тотального контролю саме бойчукістки стали тихими хранительками пам’яті й зберегли в таємниці фрагменти спадку бойчукістів: ескізи, роботи та спогади. Завдяки цьому жесту особистої сміливості й усвідомленої відповідальності перед майбутнім бойчукізм не зник остаточно та дочекався часу, коли його знову стало можливим назвати своїм іменем. \n\nЇхню присутність знищували, художню мову забороняли, імена викреслювали з канону. Стерті двічі — як модерністки і як жінки — ці мисткині опинилися на периферії історії мистецтва. Проєкт прагне проявити їхню творчість у всій складності й самостійності, наповнити жіночими голосами простір мовчання. \n\nВиставка «Весна. Жіночі імена бойчукізму» розповідає про відсутність, що утворює порожнечі, і про присутність, без якої історія українського модернізму залишається незавершеною.\n"}]