Про подію

[{"insert":" Подія проходить у межах спільного проєкту з The Naked Room «Театр у контексті». Дві колони, представлені в експозиції — це серія роздумів і відчуттів про стан тієї частини цивілізації, яку ми звикли називати європейською чи західною. Колона тут постає символом порядку, стійкості, ідеалу. Проте ці засади більше не виглядають безумовними. Колона ніби зберегла форму, але втратила щось ключове. Вона все ще стоїть, але вже не сприймається як гарантована опора — радше як щось дивне, змінене. «Я постійно відчуваю балансування поруч із цим образом — між його трансформацією або навіть можливим зникненням. Я не знаю, чи опора тепер — це спротив, чи спротив став новою опорою, чи конфронтація є тим, на чому взагалі ще щось може триматися. \n Можливо, це фіксація розпаду, а можливо, саме з цієї зміни почне будуватися щось нове. Колони все ще стоять, але тепер їх тримають не боги, а люди та їхні тіла — живі, вразливі. Так це відчувається зараз. І мої власні опори теж уже не ті, що були раніше. Інколи вони крихкі, інколи химерні . Ці роботи — і про цивілізацію, і про внутрішній стан людини, бо часто одне віддзеркалює інше. Це взаємопов’язана історія», — коментує Марія Василенко.\n"}]