Вівтар Любові

Про подію

[{"insert":"Персональна виставка Любов Григоренко.\n\nНіжна і сакральна, близька й утаємничена, виставка Любові Григоренко «Вівтар Любові» досліджує образи самопожертви та прийняття нової парадигми мислення — життя не для «чогось», а «заради». \n\n«Мій проєкт досліджує, як уявлення про самопожертву формуються релігією та культурою і продовжують діяти в повсякденному житті як невидимий моральний механізм.\n\nВ основі проєкту — досвід моєї матері, яка після хвороби своєї мами переїхала до неї та присвятила себе догляду.\n\nЦей досвід я розглядаю як частину культурної структури, в якій самопожертва часто сприймається не як жертва, а як любов, обов’язок або природна роль — особливо в контексті жіночого досвіду.\n\nЦентральним для мого дослідження є образ Діви Марії як жертовної матері та символіка її Серця — уявного центру любові, болю й прийняття страждання. Ці образи продовжують діяти як культурні коди поза релігійним контекстом», — пише мисткиня.\n\nЦя виставка — пошук і прийняття сенсу, який іде поруч із присвятою та відреченням, де відречення — нове набуття. Коли духовний сенс покладення себе на вівтар.\n"}]