Рожеві метелики

Про подію

[{"insert":"Творчий вечір від Віталія Білозіра, презентація книги \"порцелянове яблуко\"\n\nУривок із передмови, написаної ІБТ:\n…Так уже складається, що сучасна культура, будучи обтяжена конвенційним багетом неймінгу, змушена щоразу вдаватися до стилістичних кунштюків, даючи назву тому чи іншому явищу нашого сьогодення. Тим паче, коли це явище має явно традиційний бекграунд і вибивається за вищезгадані рамки модерного мелосу – наче поезія Віталія Білозіра. «Нова наївність», якою обов’язково нарікають кожне нове покоління романтиків, що заново відкриває закони поетики, і свіжості та щирості якого ніби як соромиться академічна критика. Бо у випадку з віршами нашого автора це означало би знову звертатися до творчости юного Рембо або Жака Превера, знайомого хіба що за двотомником «Сузір’я французької поезії», перекладеного дідусем автора сих рядків. Проте «живе» життя диктує нові правила поведінки уві сні, і за ними будь-яка сучасна «наївність», «щирість», «відкритість» у поєднанні з не менш традиційними та зазвичай (не)підцензурними мотивами вільного кохання означає одне. Це поезія нового чуття, у якому – наче в чарівному келиху – поєдналися радість і смуток, утіха і мудрість життя, «бо що таке поезія: / її нутро з вогню, / а тіло з тліну. / боїшся інколи пальці на літерах тримати, / щоб не написати зайвий вірш і ходити з рубцями, / зі шрамами на тілі зрощеними, / бо люди сахатимуться"},{"insert":"\n","attributes":{"blockquote":true}}]