Театр і публіка міжвоєнного Львова (20-30-ті рр. ХХ ст.)

Про подію

[{"insert":"Пропонуємо панорамний огляд театрального ландшафту Львова: основних національних театрів і театральних майданчиків міста 1918–1939 років.\n\nОкремо три блоки: польське, українське та єврейське театральне життя. Акцент — на традиції творення та культурі відвідування театру, репертуарній афіші львівських театрів того часу, а також на взаємозаперечних тенденціях у культурі (мультикультурність vs герметизація). \n\nСпільним для всіх театрів міста є пошук модерних сценічних форм для налагодження нового рівня спілкування театру зі своїм глядачем (ревю, національна оперета, «політичний театр», «монументальний театр»).\n\nКрізь призму історії театру подивимося на відкритість публічного простору та мистецького життя Львова, із одного боку, а водночас — на наростання національної ізоляції (зовнішньої — примусової політичної, колонізаційної; внутрішньої — як засіб самозбереження), замкнутість соціяльних, політичних і національних спільнот міста. \n\n• Хто? Роман Лаврентій — доцент катедри театрознавства та акторської майстерності імені Богдана Козака Львівського національного університету імені Івана Франка\n\nЗахід відбувається в рамках просвітницької ініціятиви «Штука»\n"}]