Про подію

[{"insert":"«Зшивати небо» — довгоочікувана для The Naked Room виставка Дарії Кузьмич @dariiakuzmych у співпраці з її мамою, художницею та майстринею з текстилю Світланою Селезньовою @selezneva_sveta_quiltartist. Виставка поєднує текстиль і мозаїку та зосереджується на образі вільного неба як втілення свободи тіла й духу від фізичної загрози й авторитарних наративів.\n\nДарія та Світлана @quilts_dialogue розпочали працювати разом над біографічним проєктом «Дипломна робота» 2018 року. Відтоді співтворчість художниць розвивалась паралельно індивідуальній практиці кожної, уособлюючи тяглість спільної дії, цінність «зшивання» розірваного простору й досвідів.\n\nНаратив виставки відсилає до трьох історичних часових вимірів, відображених у двох обʼєктах. Перший з них — станкова мозаїка, створена Дарією 2015 року під час навчання в НАОМА. Це вільна копія елементу панно радянсько-російського художника Александра Дейнеки, створеного в репресивні 1930-ті для московського метро. Задуманий і втілений на другому році війни росії проти України, червоний літак в центрі композиції став для Кузьмич уособленням загрози, яка повернулася з минулого.\n\nНа четвертому році повномасштабного вторгнення Дарія та Світлана завершили нову роботу, яка відсилає до оригінальної композиції мозаїк, але радикально змінює прочитання їх сюжету. Це багатошарова інсталяція, де легкість текстилю протиставлена важкості смальти та цементу, а маніпуляції з властивостями тканини підсилюють образ посіченого й наново скроєного, але таки вільного простору неба.\n\nДарія Кузьмич коментує: «У 2025 році ми збиваємо стрілки-крила важкого неба, що прагне всіх причавити, та зшиваємо небо наново, повертаємо властиву йому легкість місця для польоту уяви та думки. Звільняємо окуповані години-вічності повітряного простору. Червоний, як поріз на небесному тілі, цей літак падає додолу».\n"}]