Про подію

[{"insert":"🤖 Запрошуємо на третю зустріч клубу Химерних Читань, де ми досліджуємо прояви моторошного, незрозумілого та некомфортного у творах літератури різних авторів і періодів.\n\nЦього разу читаємо оповідання 1967 року Гарлана Еллісона «Я не маю рота, але мушу кричати» (I Have No Mouth, and I Must Scream) — один із найвідоміших зразків постапокаліптичної прози ХХ століття, який виграв премію «Г’юґо» в 1968-му.\n\n🌀 Текст переносить нас у похмурий світ, де людство майже знищене всесильною штучною інтелектуальною системою AM, яка залишає в живих лише п’ятьох людей — не для порятунку, а для нескінченних тортур. Еллісон створює похмуре середовище, де жах народжується не лише з насилля машини, а й із темних глибин людської свідомості.*\n\n*Не рекомендуємо для читання людям, чутливим до сцен фізичного та психологічного насилля.\n\n"}]