Про подію

[{"insert":"28 квітня 1915 року подружжя Гоухбергів – Соломон та Ревекка – звернулося до Харківського губернатора з проханням про дозвіл на проживання в місті, з метою скласти іспити на звання лікаря. Лист до губернської канцелярії був звичною процедурою для кожного, хто сповідував юдаїзм в Російській імперії і мав бажання потрапити за Смугу осілості – кордон, прокладений наприкінці XVIII століття. "},{"insert":"\n\n","attributes":{"blockquote":true}},{"insert":"Історія про те, як формувалися єврейські громади у містах поза Смугою осілості, є важливою складовою міграційних рухів, процесу урбанізації, формування багатокультурних міських просторів другої половини XIX – першої чверті XX століття. Харків із перевагами великого міста, став важливим осередком на шляху багатьох євреїв, які опинились поза Смугою. Євреї Харкова стали співтворцями у формуванні модерного міста, тривалий час були однією з найчисельніших його спільнот. "},{"insert":"\n\n","attributes":{"blockquote":true}},{"insert":"Лекція розгортатиметься навколо історій \"знизу\" і дозволить побачити харківських євреїв не лише у вишуканих крамницях, лікарнях чи юридичних установах, а й опинитися у їх пошуках на місцевих ринках та у поліцейських відділеннях. Імперська політика повсякчас вимагала від єврейського підданого асиміляції. Але всупереч її тиску \"прихована громада\" зберігала себе і напередодні фіналу імперії. Спробуємо також разом поміркувати про те, чи варто ставити крапку у цій історії у 1917 році."},{"insert":"\n","attributes":{"blockquote":true}}]