Про подію

[{"insert":"Запрошуємо на лекцію дослідниці Владислави Москалець про курортне життя XIX століття, якою продовжуємо серію подій \"І буде місто…\".\n\nПопулярність курортів у літньому сезоні була дуже високою. Практика тривалого відпочинку \"на водах\" об'єднувала різні групи – шляхту, буржуазію, інтелігенцію. У листах і спогадах, а також на сторінках газет львів'яни регулярно згадують Карлсбад (Карлові Вари) чи Італію, але також і місцеві локації: Криницю, Щавницю, Івоніч, Риманув і Трускавець. Це були тривалі поїздки – на декілька тижнів та місяців, і включали не лише оздоровлення, але й багате соціальне життя. Курорти пропонували бали, театральні вистави, концерти оркестрів. Важливість соціальних контактів на курортах була такою вагомою, що списки гостей друкували у спеціальній курортній пресі. \n\nВтім, якщо практика відпочинку охоплювала ширші кола і об'єднувала різні групи, то місця відпочинку могли їх роз'єднувати. Путівники курортами кінця ХІХ – початку XX століття публікували інформацію про те, хто і чому віддає перевагу тій чи іншій локації. Наприклад, більш модерний Івоніч з електрикою і мурованими будинками був місцем відпочинку єврейської буржуазії, а рустикальний Риманув приваблював тих, хто хотіли втекти від міського галасу. \n\nХоча у пресі чи художній літературі курорти часто згадуються як місце для флірту та розваг, хвороби і лікування були часто основною метою поїздок. Однак мінеральні води і медицина кінця ХІХ століття не могли подолати значної частини захворювань, зокрема туберкульозу. \n\nПід час лекції ми поговоримо про львів'ян і львів'янок, які вирушали до курортів наприкінці ХІХ століття і описували їх у своїх листах, щоденниках, спогадах. Ці свідчення допоможуть нам зрозуміти парадоксальність курортних містечок, які поєднували в собі лікування, соціальні функції та ставали ще одним зі способів розшарування суспільства. \n\n\n"}]